Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів, зокрема (показники):

•         до трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;

•         з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;

•         дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам’ятовує вірші;

•         у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій тощо

Радимо звернутися до фахівців  комунальної установи "Криворізький інклюзивно-ресурсний центр № 1" Криворізької міської ради для визначення  освітніх труднощів та рівня  підтримки дитини, а в подальшому із заявою та  готовим Висновком комплексної оцінки до  адміністрації, обраного Вами, закладу дошкільної освіти з метою влаштування дитини до закладу та отримання нею корекційно- розвиткових послуг.

Алгоритм звернення батьків до  комунальної установи "Криворізький інклюзивно-ресурсний центр № 1" Криворізької міської ради

1. Записатися (самостійно) на здійснення комплексної оцінки психолого- педагогічного розвитку дитини  за посиланням https://ircenter.gov.ua/irc/view/id/85099

2. У разі виникнення проблем із реєстрацією звернутися, особисто, за адресою

мкрн. Сонячний 1 ( у приміщенні КСШ №118 КМР) або для отримання консультацій та роз'яснень  звернутися за телефоном +380976073648, директор Голосна Жанна Володимирівна.

2. Зібрати необхідний пакет документів  (перелік у додатку).

3. Прийти з дитиною до ІРЦ у визначений день та  час.

4. Власноруч забрати Висновок про комплексну оцінку у визначений час.

5. Надати Висновок про комплексну оцінку дитини для подальшого навчання у заклад зі спеціальним групами (зручний для вас за місцем проживання).

Додаток

Перелік документів, необхідних для проведення комплексної оцінки:

•         документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників. Як правило, це паспорти батьків або опікуна (копія: перша, друга сторінки, прописка), у разі опікунства ще копія опікунського посвідчення.

•         психолого-педагогічна характеристика дитини (якщо дитина зарахована до ЗДО) із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу;

•         медична картка + за наявності документи щодо додаткових обстежень дитини з

будь - якої проблеми (порушення зору, постави тощо) у приватних фахівців.

•         індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності).

Рекомендації “Як налаштувати дитину на проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку?”

1. Напередодні проведення комплексної оцінки проговоріть з дитиною інформацію про батьків (як звати тата, маму, де і ким працюють батьки), домашню адресу, де проживає дитина, тощо.

2. В день проведення комплексної оцінки створіть у дитини позитивний настрій. Налаштуйте дошкільника на ігрову діяльність.

3. Розрахуйте час так, щоб прийти завчасно, не поспішаючи, якщо потрібно переодягнутись і підготувати дитину.

4. В день проведення оцінювання дитина повинна бути здоровою. У разі, якщо дитина захворіла, зателефонуйте в ІРЦ і попросіть перенести оцінку на інший день.

5. Не переживайте за результати оцінки і сам процес. Пам’ятайте, що Ваші переживання та тривога передаються дитині.

6. Під час обстеження не відволікайте дитину зауваженнями і репліками. У разі необхідності, дитині допоможе фахівець.

7. В присутності дитини не говоріть «вона соромиться», «вона не любить вчити вірші, розповідати», «вона це невміє», «вона при сторонніх людях не відповідає», тощо.

8. Оцінка кожним фахівцем займає деякий час, тому при потребі візьміть щось перекусити та попити.

9. Після комплексної оцінки обов’язково похваліть дитину, навіть якщо вона відповідала гірше, ніж Ви очікували, адже це її перший самостійний іспит.

https://drive.google.com/file/d/19uqikZlaGBu0102V1G7XsmVgrN1Boakz/view?fbclid=IwAR184eI5gJnw_v8YOkLvZC8ShKS8NzXV8wHnnAbiphY0oAzrI0VLVzzIwTI

На якому ж ґрунті виростає творчість? Чи можуть батьки бути помічниками в цих процесах? Як зробити так, щоб ця допомога була корисною, а не гальмувала й не розчаровувала дитину? Ось кілька порад.

Жодні розповіді, описи, розглядання картин, відео не замінять дитині живого споглядання та практичного опанування навколишньої дійсності. Це означає: щоб осягнути сутність предмета, дитина мусить узяти його до рук і діяти з ним; щоб отримати уявлення про певну дорогу чи напрям, дитина має “виміряти” цей шлях своїми ногами; щоб відкрити приховані властивості предметів, вона має експериментувати.

Творчість вимагає уяви, фантазування, емоційного піднесення, які можуть народжуватися у практичній діяльності. Отже, що багатший практичний та емоційний досвід дитини, то більше в неї можливостей для перетворення й створення нового.

На жаль, досить часто, прагнучи допомогти дитині впоратися з певним завданням, батьки просто показують, як слід діяти, або ж повністю виконують його за неї. Це призводить до того, що в дитини формується переконання: без допомоги вона не впорається, і в неї ніколи не вийде так, як у мами.

Турбує й інше: у своєму намаганні допомогти дорослі демонструють шаблони — найпростіші схеми, застиглі графічні образи, які дитина опановує і надалі використовує саме їх у своїй діяльності. Так дитина потрапляє у світ застиглих форм і шаблонів, які мають досить віддалене відношення до творчої діяльності.

То як мають діяти батьки? Якщо говорити про розвиток творчості у дітей, то роль значущих дорослих полягає в делікатній підтримці, зокрема емоційній, у посередництві, ненав’язливому спрямуванні, готовності до спілкування та обговорення.

Батьки можуть допомогти дитині побачити незвичайне в повсякденні: весняне пробудження природи чи перші прояви осені, красу літнього ранку, метелика на квітці, захід сонця за річкою.

Розглядаючи разом з дитиною її малюнки чи вироби, варто “помітити” незвичайні творчі елементи в її роботі (у малюнку особливим чином зображене небо; дерево, що неначе згинається під силою вітру; трава, яка ніби щось шепоче, і т. ін.). Не варто очікувати від малюка шедеврів у звичному розумінні. Разом з тим, кожен дитячий виріб — це таки шедевр з погляду того, що було вкладено в нього, — натхнення, емоційне піднесення, фантазування, інтелектуальна інтеграція.

Варто подбати про зниження міри регламентованості дитячого життя: жорсткі норми і правила не сприяють творчості. Дуже важливо, щоб дитина мала вільний від обов’язкових справ час, який вона може використовувати на власний розсуд.

Навколо неї мають бути матеріали для малювання, ліплення, конструювання, різний викидний матеріал. Варто вітати будь-яку творчу активність: чи то малювання, чи ліплення, чи конструювання, а чи створення виробів з паперу. Бажано перетворити дитячу кімнату або окремий куточок у загальному приміщенні на місце експериментування, реалізації задумів, джерело творчих ігор.

Особливе місце в житті дитини має займати гра, і насамперед сюжетно-рольова. Важко переоцінити її роль у розвитку творчого потенціалу. Вона відповідає дитячій природі, й у ній є все, що дає підстави вважати цю діяльність творчою: вільне трактування дитиною реальності та її перетворення на сюжет, вироблення стратегії реалізації ігрових цілей, розвиток рольових відносин, вироблення й дотримання певних правил. Для гри потрібні партнери, і тут батьки можуть відіграти свою роль, чи то як повноцінні рівноправні учасники, чи як епізодичні. І від них очікується достатня культура участі в дитячій грі — без домінування, натиску, моралізування. Батьки можуть стати учасниками гри на рівних з дітьми умовах, але при цьому ненав’язливо спрямовувати її перебіг (“Здається, космонавтам час приземлитися і підкріпитися”, “Ознайомтеся з меню і замовляйте обід”); допомагати знайти нові напрямки розвитку гри, коли вона заходить у глухий кут; висувати ідеї та пропонувати рішення.

    Не сумнівайтеся: діти — найліпші маніпулятори. Чи чули ви від своєї дитини фрази на кшталт «ой, щось мені недобре…», «а мені тато дозволив», «ну будь ласочкааа…, я тебе так люблю…», «ну ще трошечки, ну п’ять хвилиночок», «це востаннє — чесно-чесно»? Завдяки таким вдало дібраним до кожного з батьків звертань дитина часто домагається свого, а дорослі лише дивуються, чому знову поступилися їй. Діти майстерно володіють різними техніками маніпуляцій і чітко розуміють, де й коли яка з них стовідсотково спрацює. Скористайтеся техніками, які врятують вас від дитячого тиску

Завдяки постійним уточненням ви зрозумієте, що є об’єктом нападу або критики. А також виграєте час, який дитина витратить, щоб обміркувати відповіді.

Коли ви погоджуєтеся з дитиною, то потрапляєте в атмосферу тепла, прийняття, навіть щастя. Це обеззброює. Дитина, з якою погоджуються, захоче, щоб із нею погоджувалися й надалі.

Ці межі допоможуть вам приймати рішення. Встановіть для дитини лише основні й найважливіші межі. Усередині них надавайте їй свободу — не варто забороняти все підряд. Дотримання встановлених меж — вагомий аргумент протидії маніпулюванню.

Поговоріть із дитиною про суть справи чи хоча б спробуйте завести таку розмову. Якщо дитина схиляється до обговорення питання по суті, поступово відмовляючись від маніпуляції, вважайте, що протистояння ви успішно завершили.

Багаторазово повторюйте ту саму фразу, яка містить важливе повідомлення маніпулятору. І обов’язково з тієї самою інтонацією — на одній ноті. Використовуйте цю техніку для відмови в проханні.

Підкріплюйте фактами обговорення намірів або дій дитини й обґрунтовуйте їх невідповідності намірам і вимогам дорослого. При цьому оцінюйте вчинки та їх наслідки, а не особистість. І обов’язково «без емоцій» та підвищення голосу.

Визнавайте право дитини на негативні емоції, коли вона не отримує того, що хоче, — не лайте за істерики, але при цьому не йдіть на поступки. Іноді вам легше поступитися дитині, щоб вона заспокоїлася й «відчепилася», особливо в гостях чи в людному місці. Проте, аби поставити на дитячих маніпуляціях жирну крапку, проявіть терпіння й непохитність.

діти маніпулюють дорослими лише тоді, коли їм це дозволяють. Дитина має знати, що може відкрито говорити з батьками. Довіряйте дитині, адже будь-які її маніпуляції — це спроби привернути вашу увагу. Будьте щирими, даруйте дітям позитивні емоції та проводьте більше часу разом — і їхня потреба в маніпулюванні відпаде сама собою!

«Подаруйте дитині любов та піклування!»

• Окрім їжі дитина потребує доброти, сердечності, безпечного спокою та

батьківського тепла.

• Проявляйте великодушність: дозвольте дитині втішатися свої­ми

замислами та фантазіями.

• Заохочуйте рухову активність дитини: хай вона в міру своїх сил сідає,

підводиться, ходить, бігає, стрибає тощо.

• Дайте можливість дитині звертатися до вас із численними за­питаннями

 й отримувати на них чесні відповіді, а також експери­ментувати, шукати і

досліджувати.

• Не слід ідентифікувати ваші думки і почуття з потребами дитини.

• Якомога рідше удавайтеся до покарань: дитина і так пережи­ває за свої

невдачі, адже саме усвідомлення провини вже є пока­ранням для неї.

• Слова дорослого дитина не завжди може зрозуміти, тож звер­тайтесь

до неї серцем, очима, посмішкою, руками.

• Створіть у родині атмосферу душевного тепла та затишку, лю­дяності і

щирості.

• Не забувайте, що дитина повинна мати власний куточок.

• Значна частина вашого часу і вашої уваги має також належа­ти вашій

дитині.

• Навчіть дитину розуміти красу і тішитися нею — радіти з усього, навіть

з найменшої дрібнички.  

•  Підтримуйте і заохочуйте дитину до праці, навіть тоді, коли вона 

робить помилку.

• Виховуйте в дитині почуття відповідальності, враховуючи, звісно, її

сили та можливості.

• Залучайте дитину до різноманітних активних занять: як до забав, так і

до праці.

• Коли звертаєтеся до дитини з проханням щось зробити, не за­бувайте

пояснити їй, як саме слід виконати ваше прохання.

• Допоможіть дитині відчувати власну значимість та потрібність для вас,

для родини.

• У ставленні до дитини будьте толерантними, терпимими, про­являйте

доброзичливість — тільки тоді вона навчиться платити іншим людям тим

самим.

• Завжди дотримуйтеся даних дитині обіцянок.

• Допоможіть дитині перемагати відчуття поразки, навчіть її бути

оптимістом і тішитися майбутніми радощами.

• Намагайтеся завжди поводитися врівноважено, навіть тоді, коли ви

гніваєтеся на дитину.